Регрантинг: гранти через організації-посередники

Регрантинг (sub-granting, каскадне фінансування) – схема, за якої донор не роздає кошти сотням малих організацій напряму, а дає один великий грант оператору. Оператор оголошує власні конкурси, відбирає проєкти, підписує договори й збирає звіти. У термінах ЄС це називається financial support to third parties (FSTP), у федеральних грантах США близьке поняття – субнагорода, і там діє своя специфіка.

Навіщо донорам посередник

Великому донорові дорого й ризиковано адмініструвати сотні малих угод у країні, де він не має команди. Оператор знає місцевий контекст, працює українською, може перевірити організацію на місці й супроводжувати її під час виконання. Донор отримує одного відповідального контрагента, а малі організації – доступ до коштів, на які самі не змогли б подати заявку.

Для грантів ЄС умови задає стаття 207 Фінансового регламенту 2024/2509. Грантова угода має наперед визначити максимальну суму на одного отримувача, закритий перелік видів діяльності та категорії отримувачів і критерії відбору. Сума на одного отримувача не може перевищувати EUR 60 000. Перевищити поріг можна у випадках гуманітарної допомоги, екстреної підтримки, операцій цивільного захисту, кризового управління або коли інакше цілей дії неможливо чи надто складно досягти. Конкретну стелю щоразу називає конкурс оператора.

Як це виглядає в Україні

Операторами працюють великі українські фонди й програми, які отримують кошти ЄС, урядів та приватних фондів. Приклади типів операторів, які проводять конкурси у 2026 році: ІСАР Єднання, Фонд Східна Європа, Міжнародний фонд «Відродження», а в культурі – програма «Дім Європи», яку фінансує ЄС і втілює Goethe-Institut. Це не вичерпний список: регрантинг проводять і галузеві, і регіональні організації.

Конкурс оператора влаштований так само, як будь-який конкурс проєктних пропозицій: оголошення, умови, форма заявки, оцінювання, договір. За схемою ЄС отримувач не є стороною грантової угоди з Комісією, тому реєструватись на порталі ЄС і отримувати PIC для такого гранту зазвичай не потрібно.

Чим умови відрізняються від прямого гранту

• Заявка простіша, часто українською, без консорціуму й складних бюджетних форм.
• Суми менші, строки коротші, рішення зазвичай швидше.
• Правила первинного донора нікуди не зникають. Оператор відповідає перед донором за кожну гривню, тому переносить його вимоги у ваш договір: які витрати прийнятні, як закуповувати, як згадувати донора, скільки зберігати документи, хто має право на перевірку.
• Передати кошти далі не можна. За правилами ЄС підтримка йде від бенефіціара напряму кінцевому отримувачу, якщо умови конкурсу не дозволяють іншого.

На що дивитись в умовах конкурсу

• Хто може подаватись: організаційно-правова форма, строк реєстрації, географія, досвід.
• Які витрати прийнятні: чи покриваються зарплати, адміністративні витрати, обладнання, чи потрібен власний внесок.
• Як платять: авансом, траншами чи відшкодуванням уже понесених витрат.
• Чи є перевірка організації перед договором. Оператори часто проводять оцінку спроможності, і за її результатом можуть змінити умови.
• Це проєктний грант чи інституційна підтримка: від цього залежить, що саме можна фінансувати.

Звітність перед оператором

Звітуєте ви оператору, а він зводить ваші дані у власний звіт донорові. Тому вимоги до первинних документів такі самі суворі, як у прямому гранті, навіть якщо сума невелика. Типові помилки: витрати поза строком договору, закупівлі без порівняння пропозицій, зміни бюджету без погодження, відсутність згадки про донора в матеріалах. Форми й строки звітності читайте до підписання договору, а не перед першим звітом.